Людині притаманно жити майбутнім, а не минулим. Щось планувати, розмірковуючи, чи принесуть її зусилля позитивні результати. Чи не марно вона витратила свій час на будь-який проект? Це і є життя. Саме життя, а не існування. Бо людині конче знати заради чого вона живе.
Щодня, уже більше як 20 років, із надією зазираю в широко розкриті дитячі очі. І бачу в них щирість і вдячність за подаровану радість навчання. Люблю те, що роблю.
Як Прометей,
Запалюю я іскорку в очах дітей,
У ній горить жадоба до навчання.
Без знань, відомо, не складається життя.
У цьому суть мого навчання.
Приємно відчувати, що твій труд потрібен людям, що ти кожного дня робиш щось корисне, що твоя праця – своєрідна інвестиція у майбутнє. Тим більше, що працюю з дітьми і заради дітей.
Немає ціни вдало завершеним справам, проектам, задумам. Адже кожен крок назустріч, який навчив, об’єднав, зміцнив є невід’ємною частинкою успіху, а це так важливо для вчителя.
Моє дозвілля: отримую задоволення від спілкування з цікавими людьми, люблю вишивати, праця на квітнику піднімає настрій, нове і незвідане відкриваю для себе під час подорожей цікавими місцями України.
Життєве кредо: наполегливо, крок за кроком йду до поставленої мети, взявши на озброєння народну мудрість, безмежжя людських знань. А ще власну творчість та постійне прагнення до самовдосконалення.
Педагогічне кредо: Творити, а не ходити на роботу; працювати, а не відбувати; разом хвилюватись і разом радіти. Так вчили мене. Так вчу і я. Так живе моя школа. Так живу і я.
Немає коментарів:
Дописати коментар