Мета: поглиблювати знання учнів про дитячі ігри та іграшки; ознайомити з і
іграшками минулого та сьогодення; розвивати творчі здібності дітей;
виховувати культуру поведінки.
Обладнання: виставка іграшок, кольорові кульки, малюнки іграшок, вислови
ігри та іграшки.
Дитинство – це чарівна країна! Господарюють у ній діти – найчудовіший народ на планеті! Чарівний, світлий і ні з чим незрівнянний світ дитинства, країни доброти, сміху і радості, безмежного і безтурботного щастя, звідки ми усі родом.
Чи уявляєте ви, якби на світ люди відразу з’являлися дорослими? Якою б була наша планета без дітей?
- Чи були б моря такими синіми?
- Гори – височенними?
- Ліси – таємничими?
- Земля без дітей? Ні, не уявити цього!
Увага! Увага!
Ми починаємо іграшки свято
І раді сьогодні усіх вас вітати.
На святі нашими гостями
Стануть іграшки і гра.
Давайте дружно ми гукнемо:
«Заходьте, будь ласка,
Почати свято вже пора».
( В зал заходять діти, в руках у них іграшки. Сідають на табуретки).
Ось вони – наші діти. Веселі і бешкетливі, сумні й смішні, а іноді не за віком серйозні. Наповнюють наше життя змістом, приємними турботами.
А я найбільше хочу
Зробити так, щоб діти
Були завжди щасливими
У всьому-всьому світі.
У нас сьогодні свято.
Чути музику і сміх.
Зараз будемо вітати
Наших іграшок усіх.
- Чи можна уявити світ, у якому б не було іграшок?
- Чи є такі діти, які не люблять гратися?
Світ дитинства та іграшки не існують одне без одного. Без іграшки світ став би сумним та безрадісним.
І машинки, й лялька Таня
Радо в гості кличуть нас.
В них сьогодні – іменини,
Вони запрошують всіх нас.
(Діти беруть іграшки, піднімають над головою, потім притискають до грудей).
Пісня «Якщо весело живеться».
Погляньте, скільки іграшок на нашому святі! Минуло вже трохи часу, як ви вперше прийшли до школи. Відтоді ви підросли, багато навчилися. У вас з’явилися нові друзі, справи. Як приємно було спостерігати за вами, коли на перерві усі поспішали на килимок, із задоволенням гралися своїми іграшками, розмовляли з ними, ділилися своїми успіхами, а, іноді і невдачами.
Але, мабуть, ніхто із вас не замислювався, коли і чому з’явилися іграшки. Якими були перші іграшки?
Все почалося з того, що колись дуже-дуже давно не було фабрик, які виготовляли іграшки, але були діти, які як і ви хотіли мати забаву (так у давнину називали іграшки).
Першими дитячими іграшками були випадкові й звичайні предмети: камінці, шишки, сухі гілочки. Пізніше дорослі самі ліпили, обпалювали, вирізали, шили.
Історія іграшки є невід’ємною частиною історії культури суспільства. Для кожної історичної епохи характерні свої іграшки. Отож, запрошуємо усіх в іграшкове минуле. Всі іграшки виготовляли власноруч та з натурального природного матеріалу.
Вуркотило – дерев’яне кружальце, чи ґудзик на нитці.
Малих дітей цією забавкою відволікали, щоб не плакали, а старші нею самі забавлялися, особливо хлопці, притуляли і до язика, і до носа. Таким чином виховувалась сміливість, страх і біль відступали назад. Дерев’яним вуркоти -лом гралися діти бідних, ґудзиком могли гратись тільки діти заможних, тому що на цей час ґудзик був розкішшю.
Брязкальця або тарахкальця виготовлялись з трахеї гуски чи качки. Одним вішали над колискою: від руху колиски воно теж рухалось і торохкотіло, іншим давали в руки. В залежності від того, що було всередині, таким був і звук: горох – «гудів», просо – «шепотіло», кукурудза – «гуркотіла», пшениця – «дзвеніла». З великим задоволенням гралась дитина і без шкоди для свого здоров’я.
Свистуни із пір’я. Зовсім недорогим задоволенням був свистун із пір’я. Люди тримали в селах гусей, тому діти дуже часто свистіли такими свистунцями. Послухайте.
(Перегляд слайдів про старовинні іграшки).
М’яч з свинячого міхура. Багато людей у селах тримали свиней. На Різдво різали свиней, а міхур вирізали і засипали попелом. Далі вичищали, мили, вичищали, мили. І так повторювали багато разів, щоб він став тонким, чистим і прозорим. Діти надували цей міхур, додавали всередину насіння пшениці, зав’язували мотузкою. М’яч готовий.
Іграшки із глини. Глина – матеріал, який завжди був під руками у селі. Тому зовсім не дивно, що коники, бички, птахи, рибки виготовляли з глини. Серед іграшок з глини найбільш поширеними є свистунці – образи птахів: соловейки, чайки, зозулі. Погляньте, саме такий свистунець у мене в руках.
Іграшки з сиру. Там, де тримали кіз та овець, поширеними іграшками були так звані «сирні іграшки», які виготовляли з сиру за спеціальною методикою. Погляньте на екран.
Іграшки із соломи та трави – типові екологічні іграшки, виготовляли їх умільці-хлібороби. Іграшки з трави роблять наприкінці весни та на початку літа. Із соломи виготовляли брязкальця, тарахкальця, ляльок різного типу.
Дерев’яні іграшки. Дерево – матеріал, який у сільських умовах фактично завжди під рукою. Тому найбільше іграшок-саморобок робили саме із дерева. Дерев’яні іграшки в більшості випадків були рухомими: туркала, з якими із задоволенням бігали дітлахи, деркачі – послухайте, як диркають, рухомі медвежі, музичні інструменти, особливо сопілки, іграшки-гойдалки. Такі іграшки збереглися в музеях і приватних колекціях.
Українська народна іграшка багата і розмаїта. Несе вона повагу до праці, любов до людей, тварин.
Збігав час, життя покращувалось, з’явились фабрики і заводи, з відходів почали робити іграшки. Кожен рік приносить нові іграшки. От вони, усе їх розмаїття. Зверніть увагу. Тут знаходяться іграшки , виготовлені з дерева, а це іграшки наших мамів ( 80-ті роки). Наше дитинство – це час комп’ютерних ігор. Стали популярними телепузіки, ейби, фербі. Колишні смикали замінили тетріси, на зміну Буратіну прийшов Бетмен.
Сучасні іграшки ніколи не зможуть замінити народних, тому вони мають доповнювати одне одного. Дитина повинна розуміти іграшку, хотіти з нею творчо діяти. Щоб іграшка була супутником дитинства, людство весь час удосконалює її. Бетмени, пістолети застосовують для вирішення конфлікту, захоплення влади, призначені для нанесення поранень чи вбивства. Вони впливають на формування жорстокості, агресивності, а справжня дитяча іграшка повинна випромінювати тепло, стверджувати добро.
А зараз загадки про ваші іграшки. Але відгадку ви не говорите, а берете в руки іграшку-відгадку.
Круглий, гарний і легенький.
Високо літає.
Йому діти дуже раді,
Бо ним кожен грає.
(М’яч).
Звір забавний, зшитий з хутра,
Є і лапи, є і вуха.
Медом любить ласувати
Взимку у барлозі спати.
(Ведмідь).
Я не їм вівса і сіна.
Дайте випити бензину.
Усіх коней обжену.
Кого хочеш – здожену.
(Машина).
У воді купається.
Водою обливається.
Вода до неї не чіпляється.
(Качка).
Не ходжу я, а скакаю
Бо нерівні ноги маю.
Я страшенний боягуз
Всіх на світі я боюсь.
(Заєць).
Не говорить, не співає,
А хто до хазяїна йде – знати дає.
(Собака).
Він швидкий, немов стріла,
І не слабший за вола,
Головне ж, оця тварина –
Вірний помічник людини
(Кінь).
Дуже товсті ноги маю
Ледве їх переставляю.
Сам високий я на зріст
Замість рота в мене – хвіст.
(Слон).
Балерина закружляла,
На підлозі край стола.
Притомилася, упала,
І в коробку спать лягла.
(Дзиґа).
Я нікого не боюся:
Недарма царем я звуся.
(Лев).
- Тату! – крикнула Марічка –
Глянь, яка в травиці стрічка!
- Не чіпай! – злякався я. –
Це не стрічка, а… (змія).
В зрості є у них різниця,
Та дуже схожі в них обличчя.
Розкладеш – буде їх з п’ять,
А так – одна в одній сидять.
(Матрьошка).
Це матрьошка. Зимно їй.
Кілька вдяганок на ній.
П’ять спідниць, і п’ять хусток,
І смушевий кожушок.
І. Нехода
Дерев’яну ляльку виготовляють на токарному верстаті з добре висушеної деревини липи і берези. Вона відображає селянську дівчинку в хусточці та фартусі. Лялька розкривається, а в середині в ній є ще одна. А в ній – ще одна. Перша Матрьошка була восьмимісною.
Звідки ж взялося ім’я Матрьошка? Виявляється, на той час одним із найпоширеніших імен було ім’я - Матрьона, пестливе - Матрьошка. У квітні, 1900р., відбулася виставка у Парижі, де весь світ вперше побачив Матрьошку. Там вона отримала бронзову медаль, тому датою народження Матрьошки вважають квітень 1900р. Матрьошки різняться за формою, розміром і місткістю. Маймісткіша Матрьошка – це 72 ляльки, висотою 1 метр .
А зараз діти покажуть нам свої улюблені іграшки і розкажуть про них віршики.
«Лисичка»
Я Лисичка, я сестричка,
Хитрувати маю звичку.
Але тут, на цьому святі,
Я не буду хитрувати.
Можу вам допомагати.
Я лисичка,
Я сестричка.
Маю дуже гарну звичку:
Лінуватись не люблю
І за це себе хвалю!
- Лисичко, а хіба гарно себе вихваляти?
- А що? Люблю ж я і працювати, і співати.
- То, може, нам заспіваєш?
- Звичайно.
Пісня «Я Лисичка, я сестричка».
( з дитячої опери М. Лисенка «Коза-Дереза»)
1. Я Лисичка, я сестричка
Не сиджу без діла,
Я гусята пасла,
Полювать ходила.
2. А тепер мені в неділю
Треба відпочити,
Свою хатку гарнесенько
Треба прикрасити.
3. А щоб краща, а щоб краща
Була моя хатка,
Піти треба у гайочок
Квіточок нарвати.
«Конструктор»
Маю брусиків багато
Починаю будувати.
І збудую я світлицю
Для малої Мурки киці.
Та не хоче Мурка киця
Жити у світлиці.
Розвалила стіни лапою
І сховалась під канапою.
«Як мені купили лошатко»
В мене дуже добрий татко,
Він купив мені лошатко –
Справжнє, тепле і руде,
Воно вушками пряде.
В нього зірочка на лобі.
В нього грива золота.
І тепер я вже не буду
Запрягать свого кота.
Л. Вербицька
«Ведмедик»
Я ведмедика люблю,
Не скубу його, не бю.
А беру малого в ліжко
Пригорну і вкрию ніжки,
Заспіваю «люлі – лю»,
Я ведмедика люблю.
Впав ведмедик на підлогу
Відірвали йому ногу.
Все одно він самий кращий
Не віддам його нізащо.
«На конику»
Через леваду, по срібній росі,
Їдем на конику, їдемо всі.
Іра, Марічка, Максим та Іван
Коника нашого звати Каштан.
Їдемо, їдемо аж до гайка
Пісню співаємо про козака.
Пісня «А я хлопець – молодець»
Слова І. Кульської Музика А. Філіпенка
1. А я хлопець – молодець, в мене коник – стрибунець.
Цок-цок, цок-цок, в мене коник стрибунець.
2. Скачу верхи на коні, дуже весело мені.
3. Цок-цок, цок-цок, дуже весело мені.
«Дзиґа»
Є у дзиґи одна ніжка,
Дерев’яна голова.
Покрути її лиш трішки,
Виявиться, що жива.
Вона танцює і співає
Як літак гудить.
І кругом біжить, кружляє
Наче джміль дзижчить.
Покрутилась моя дзиґа.
Упала на бік.
Та й лежить собі без діла,
Мабуть, спить.
«Зайчатко»
Ти, Зайчатко-Довговушко,
Не тікай від мене,
Не ховайся поза кущик
У траву зелену!
Треба в хаті з іграшками
Мирно, дружно жити.
Ти ж не дикий сірий заєць
Ти з сукна пошитий.
«М’ячик»
Скаче м’ячик по підлозі
По підлозі й на порозі,
А тоді у двері хвіть!
Ой, ловіть його, ловіть!
Доганяйте, зупиняйте,
І дитині в руки дайте.
«Тигр»
Тигр ричить, ричить тигриця –
І смугасті тигренята
Шкірять гострі зубенята
Гир-р-р-р!
Начебто, усе на місці:
І спідниця, і намисто,
Руки, ноги, голова.
Тільки жаль, що нежива.
(Лялька).
Скільки існують діти, стільки існують ляльки. Жали жінки пшеницю в полі, а дітей забавляли ляльками із соломи, сіна, кукурудзи та ганчір’я.
(Перегляд слайдів)
Пізніше ляльки витинали з паперу, у подарунок на іменини робили ляльку – Янгола. В одязі завжди повинен був бути червоний колір – колір здоров’я, сонця, тепла.
З давніх-давен у будинках мешкають ляльки-домовики, обереги, що оберігають будинок від злих духів.
А далі була лялька-мотанка, яку виготовляли із ганчірок і без обличчя. Відсутність обличчя свідчила про те, що лялька – річ нежива, тому злі сили не могли в неї вселитися. Часто таку ляльку ставили біля ліжка дитини – відганяла злу силу.
(Перегляд слайдів)
Недоліком таких ляльок було те, що їх не можна було помити, причесати і зшити їй новий одяг. Після того, як розвинулася хімічна і полімерна промисловість, ляльок почали виготовляти із полімерних матеріалів.
Перевага сучасної ляльки в тому, що вона є довговічною. Її можна мити, розчісувати, переодягати в різний одяг. У сучасної ляльки рухаються голова, руки і ноги.
Багато цікавих ігор придумують діти зі своїми іграшками. Машинки возять зайця і бегемота, ведмедик ходить по малину, собака доганяє качечку, а маленькі мами вкладають спати ляльок.
(Дівчатка сідають в коло, гойдають свої ляльки і наспівують колискову. По черзі розповідають).
- Спи, моя лялечко,
Спи, моя втіхо.
Разом з тобою літери вчили.
Спи, моя ластівко,
Спи, моя мила,
А – а, а – а.
Йди до мене спати, Машо,
Киця хай поспить сама,
Ти мені не тільки лялька,
Ти мені немов сестра.
А – а, а – а.
Я кинула ляльку
Сиджу і мовчу.
Ой, ніколи гратись,
Математику вчу.
День скінчивсь.
Закрию книжку.
Скрізь вже тінь,
І лялька спить.
А – а, а – а.
Граючись ляльками, діти вчаться спілкуватися, фантазувати, творити, тренувати пам'ять. Одягання старої ляльки в новий одяг – це уроки гарного смаку.
З появою ляльки Барбі в ляльковому світі зчинився переворот. Нині Барбі є бажаним подарунком для будь-якої дівчинки. Барбі – це нова епоха в іграшковому виробництві. Американка Рут Хендлер створила ляльку для своєї доньки, яку звали Барбарою. Донька уже виросла, стали дорослими її онуки, а лялька Барбі залишається такою ж молодою і красивою. У 2009 р. Барбі відзначала свій 50- річний ювілей.
Лялька має безтурботне обличчя з класичним коротеньким носиком та сліпучу посмішку. Раніше Барбі була виключно довговолосою білявкою. Зараз Барбі є і темноволосі, і темношкірі. Для неї створюють, проектують і шиють нові моделі одягу.
З часом та ж авторка створила хлопця для Барбі і назвала на честь свого сина Кеном.
«Барбі»
Я можу з вами гратись
Одагатись в яскраве вбрання.
Люблю зачіски модні і стрічки
Я така ж як і ви чарівна.
Барбі, Барбі, потанцюєм
Ми отут на святі.
То ж , давайте , веселитись
Ми такі завзяті.
(Танцює Барбі).
Діти танцюють «Танець каченят».
У наш час з’явилася ще одна лялька – Бебі Бон. Здалеку її неможливо відрізнити від справжньої дитини. Бебі Бон – це особлива лялька. Вона може вчитися говорити звуки, намагається повзати, плакати, їсти з пляшки.
«Найкраща іграшка»
- Не вгадать тобі нізащо,
Котра з іграшок найкраща!
- Знаю! Трактор заводний.
- Зовсім ні.
- Електрична залізниця!
- Помилився.
- Ну, тоді це пароплав.
- Не вгадав.
- Зрозуміло. Це літак!
- Знов не так.
- Добре, відповідь я дам.
Та, яку зробив ти сам.
А. Костецький
Любов до рідного краю починається з дитинства. Надовго вона зберігається в душі людини. Народна іграшка є ниточкою в руках дитини, яка з’єднує її з історією Батьківщини. Виготовлення саморобок під силу навіть учням молодшого шкільного віку. Тому на уроках трудового навчання виготовляємо іграшки. Любимо їх, граємося ними, також їх можна дарувати, прикрасити ними інтер’єр, ялинку. «М’яка іграшка», виготовлена своїми руками, вносить тепло і радість у життя наших дітей, формує їхні естетичні смаки, є справжнім витвором мистецтва.
Але, на жаль, не завжди ми поводимося з іграшками правильно. Буває так, що іграшки плачуть. Ось телеграми від деяких.
Машинки. Ми дуже любимо діток,
І сумно, сумно нам,
Коли нас всі шпурляють
Колеса відривають.
Зайчик. А як відірвуть носика.
Закинуть у куток.
Так хочеться поскаржитись,
Втекти у дитсадок.
Ведмедик. А мене купать не треба,
Ви шубку мою бережіть,
Бо я вродився гарний
На підлогу мене не кладіть.
Любіть і бережіть свої улюблені іграшки. Щоб такі телеграми більше ніколи не приходили до вас.
То ж давайте дружно жити,
Щоб радісно всім було.
І кожного любити,
І всім нести тепло.
Не кривдити нікого,
Не бить, не ображать.
Поганого нічого
Нікому не казать.
Давайте жити в мирі,
У злагоді й теплі.
Слова хороші й щирі
Хай линуть на Землі.
Всю красу, що бачимо
Ми у класі кожен раз.
Бережемо й не руйнуємо
Ось як виховали нас.
В святкові дні у залі
У хлопчиків й дівчат
Кульки переливаються
Як вогники горять.
Червоно-малинові
Кульки кольорові,
Жовті й голубі
Сяють угорі.
Гра – це світ чарівний та незнаний,
Гра – це диво, сповнене краси.
Поринуть у гру – це ж бо так цікаво,
Це справді свято, радість для душі.
Хочеш бути здоровим – грайся!
Хочеш бути красивим – грайся!
Хочеш бути щасливим – грайся!
Пісня «Хай завжди буде мама».
Хай завжди буде сонце,
Хай завжди буде небо,
Хай завжди буде мама,
Хай завжди буду я!
Хай завжди буде школа,
Хай завжди буде лялька,
Хай завжди буде щастя,
Хай завжди буде мир.
Немає коментарів:
Дописати коментар